Заповіт подружжя: коли спадкоємці можуть залишитися без квартири

Навіть нотаріально оформлений заповіт не завжди гарантує, що спадкоємець отримає обіцяне майно. На Вінничині дідусь і бабуся залишили онуці свою квартиру, але після смерті дружини чоловік продав житло. Дівчина дізналася про це, коли прийшла оформлювати спадщину. Верховний Суд пояснив, чому навіть після недобросовісного продажу квартиру не завжди можна повернути.

Про це повідомляє Новини.LIVE з посиланням на рішення Верховного Суду у справі № 127/17561/24.

Що сталося зі спадковою квартирою

У 2007 році подружжя придбало квартиру. Житло було спільним майном чоловіка та дружини, хоча оформили його на діда. Через два роки вони разом склали заповіт, за яким усе їхнє спільне майно після смерті обох мало перейти онуці.

Коли бабуся померла, дівчині було 16 років. Дід залишився жити у квартирі, а згодом одружився вдруге. У 2017 році він спробував через суд скасувати спільний заповіт. За словами онуки, чоловік хотів залишити майно новій дружині.

Та поки тривав судовий розгляд, дід вирішив продати квартиру. У грудні 2018 року він оформив продаж на свого пасинка. А в червні 2020 року той перепродав житло іншій людині.

Позов діда щодо заповіту зрештою залишили без розгляду. Після його смерті онука звернулася до нотаріуса, щоб оформити спадщину. Саме тоді вона дізналася, що квартира вже давно належить чужій людині.

Що онука вимагала у суді

Українка наполягала, що дід взагалі не мав права продавати нерухомість. Адже за законом після смерті одного з подружжя на майно, зазначене у спільному заповіті, має накладатися заборона продажу.

У червні 2025 року Вінницький міський суд частково підтримав жінку. Він визнав недійсним продаж половини квартири, визнав за онукою право на цю частку та вирішив повернути її від останнього покупця.

Але апеляційний суд скасував це рішення. Судді звернули увагу, що після смерті бабусі ніхто не звернувся до нотаріуса, щоб оформити заборону на продаж житла. Тому в документах не було жодних обмежень, які заважали б це зробити. Онука оскаржила це рішення у Верховному Суді.

Чому Верховний Суд відмовився повертати житло

Верховний Суд погодився, що дід вчинив недобросовісно. Але судді звернули увагу на іншу обставину: останньому покупцю не було відомо про цей заповіт. Коли людина купувала квартиру у 2020 році, у державному реєстрі не було заборони на її продаж. Договір оформили через нотаріуса, а доказів того, що покупець знав про права онуки, суду не надали.

Тому забирати в нього квартиру було б несправедливо. Верховний Суд пояснив, що людина, яка добросовісно купує нерухомість, має право довіряти інформації з державного реєстру. Якщо там немає обмежень, а покупець не знає про чужі права на житло, порушень попереднього власника замало, щоб відібрати квартиру.

Яка помилка завадила онуці отримати спадщину

У цій справі вирішальним стало те, що після смерті бабусі заборону на продаж квартири так і не оформили. Ні дід, ні законний представник неповнолітньої онуки не повідомили нотаріуса належним чином та не надали оригінал заповіту для накладення такої заборони.

Спадкову справу після смерті бабусі також не відкривали. Через це нотаріус, який оформлював продаж квартири, не мав підстав відмовити власнику в проведенні угоди.

Верховний Суд також пояснив, що за спільним заповітом подружжя спадкоємець отримує право на майно після смерті останнього з подружжя. Тому онука не могла вимагати половину квартири як спадщину, що відкрилася одразу після смерті бабусі.

У підсумку Верховний Суд залишив рішення апеляції без змін. Онуці відмовили в поверненні квартири, а житло залишилося у власності останнього покупця.

Раніше Новини.LIVE розповідали, хто з родичів може втратити право на спадщину, навіть якщо їх вказали в заповіті. Підставами можуть бути замах на життя спадкодавця, перешкоджання складанню заповіту або ухилення від допомоги безпорадному родичу. Правила поширюються і на тих, кому закон гарантує обов’язкову частку.

Також Новини.LIVE писали, як повернути квартиру, передану за договором довічного утримання. Якщо новий власник порушує обіцянки щодо догляду чи виплат, попередній господар може вимагати розірвання договору через суд. Але вирішальне значення мають умови письмової домовленості та докази того, що їх справді порушили.